ТИСОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (псевдонім “Дрот”; 09.08.1886 - 29.03.1968) - український громадський діяч. Засновник української скаутської організації “Пласт”.
— Народився у с. Бикові Самбірського повіту (тепер Львівська обл.). Навчався у Львівському університеті. За фахом - біолог, викладач природничих наук. У 1909 захистив докторську дисертацію.
— До 1939 викладав у Академічній гімназії Львові, у 1920-24 - у Львівському (таємному) українському університеті.— У 1939-41 - професор Львівського університету, в 1941-43 -вищих агрономічних курсів. Член Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Автор ряду наукових статей з ботаніки і зоології.— У 1911 за порадою професора Івана Борецького Тисовський створив серед своїх учнів перші пластові гуртки і розробив Принципи діяльності “Пласту” (уклав текст пластової присяги, вимоги пластового іспиту, виховний план для пластової молоді тощо), опираючись при цьому на традиції запорозьких і кубанських козаків, водночас включивши багато правил з англійського скаутінгу.— 12.04.1912 в Академічній гімназії у Львові склали присягу перші пластуни. Одночасно з Тисовським пластові гуртки заснували Петро Франко при філії Академічної гімназії, Іван Чмола при львівській “Січі” та ряд учителів при гімназіях у Галичині. Тисовський виступав проти надмірної воєнізації “Пласту”, перетворення його у додаток до українського політичного руху, слідкував за дотриманням високих вимог до пластунів, намагався централізувати пластову організацію.— У квітні 1913 у Львові було скликано перший з’їзд представників пластових відділів з 16 місцевостей Галичини і сформовано “Організаційний пластовий комітет”, куди увійшов і Тисовський.
— У 1913-14 Тисовський опублікував ряд статей про засади і напрями діяльності “Пласту”, а в 1913 видав друком перший пластовий підручник (перероблене видання “Життя в Пласті”, 1921), що обгрунтував новий пластовий світогляд. На початку Першої світової війни 1914-18 всі члени пластового гуртка Тисовського вступили до Легіону українських січових стрільців.— У березні 1916 Тисовський відновив діяльність пластових гуртків у Львові. Зі старших громадян для опіки над “Пластом” було сформовано Верховну пластову раду на чолі з Тисовським, яка відігравала роль крайової пластової ради і скеровувала діяльність усіх пластових частин у Галичині.
— Тисовський продовжував відігравати провідну роль у “Пласті” і в післявоєнний період.
— 3 1920 року Тисовський очолював діяльність Верховної пластової ради.
— У 1924 Тисовського було переобрано головою Верховної пластової ради, а з 1926 він став заступником Верховного отамана (Северина Левицького).
— Тисовський - автор слів пластового гімну “Цвіт України і краса”.
— Після заборони “Пласту” у 1930 Тисовський співпрацював з нелегальними пластовими структурами - Пластовим центром, кооперативом “Пласт”, журналом “Вогні”.
— Під час Другої світової війни Тисовський у співпраці з Українським центральним комітетом безуспішно намагався відновити пластові організації.
— З 1944 перебував у еміграції у Відні, де й помер 29 квітня 1968 року.
Юрко
В заголовку вартувало б поправити - не історія, а життєпис О. Тисовського, а також описати момент перенесення тлінних останків Засновника Пласту, його дружини та сина у 2002 р. з Відня на Львівський Личаків. Капсулу з прахом сина тоді ніс курінний 61-го куреня Іван Спринь.